Рішенням Федорівської сільської ради встановлено пам’ятний знак Праведникам народів світу. 25.06.2019 на території с. Федорівка урочисто відкрили пам’ятний знак з написом
«ПАМЯТАЄМО ПРАВЕДНИКІВ НАРОДІВ СВІТУ
АЛЄКСЄЄВА ЛУКУ (1884 – 1967),
АЛЄКСЄЄВУ МАРФУ (1886 – 1969).
ВОНИ ВРЯТУВАЛИ ЄВРЕЇВ ВІД НАЦИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ
ПІД ЧАС ІІ СВЯТОВОЇ ВІЙНИ»
Урочистий захід пройшов під гаслом «Людяність у безодні пекла».
Для відзначення неєвреїв, які під час Голокосту ризикували своїм життям, щоб врятувати життя євреям від знищення нацистами, Державою Ізраїль установлено Почесне звання ПРАВЕДНИКИ НАРОДІВ СВІТУ, яке присуджується тим, хто в роки Другої світової війни в окупованій нацистами Європі рятував євреїв від знищення. За доби нацизму було знищено близько 6 млн. євреїв. Понад 1,4 млн. загиблих припадає на Україну.
Рятування євреїв відбувалось різними методами:
- переховуванням від нацистів та колаборантів;
- наданням фальшивих чи справжніх чужих документів або видачею посвідчень зі зміненими іменами представниками Церкви; …
- організацією втечі з гетто або таборів;
- переправленням євреїв до партизанських загонів та в безпечні місця.
За попередніми даними, на теренах України представниками різних національностей було врятовано понад 17 тис. євреїв. У роки Голокосту - добу зневіри, жорстокості та душевного розпачу була меншість, яка не втратила людського обличчя. Ризикуючи власним життям, вони рятували переслідуваних євреїв від смерті.
Жителів Федорівки, подружжя Луку Васильовича і Марфу Карпівну Алєксєєвих, внесено до довідника «Праведники народів світу». Ця книга про тих, хто повертає віру в людину.
Історія спасіння євреїв подружжям Алєксєєвих розміщена на офіційному сайті «Праведники народів світу».
Лука Васильович Алєксєєв та його дружина Марфа Карпівна проживали в селі Власівка Чубарівского району Дніпропетровскої області. В 1939-ому році їх молодша донька Зоя вийшла заміж за єврея, Авраама Казаневича та переїхала в місто Сталіно.
В серпні 1941-го року, у них народився син Едуард. Та невдовзі Зоя з немовлям переїхала до Власівки, бо Сталіно вже бомбили нацистські війська. 20 жовтня Авраам з батьками і сестрами перебрався з міста в село Красноселівка, де вони раніше жили. Обставини склались так, що Авраам і його сестри, Марія і Єлизавета, незабаром також опинились у Алєксєєвих.
Господарі переховували їх в господарчому приміщенні, а влітку на горищі хати. Зоя і маленький онук жили відкрито.
Окрім Зої, в селі була ще одна жінка, заміжня за євреєм, у якої також був син. Мешканці Власівки це знали, та на цих жінок стали поступати доноси.
Староста села по імені Заяць жалів Зою та її подругу по нещастю, Надю Рибак, і знищував доноси та попереджував їх про облави й перевірки. Він видав довідки Аврааму і його сестрам на прізвища Козакові. У березні 1943-го року, вони пішли в Запорізькую область та влаштувались на роботу в совхоз «Азов», Куйбишевського району. Авраам та Єлизавета залишались там до визволення області, а Марія змогла перейти лінію фронту.
В серпні 1943 року, поліція увірвалась в дім Алєксєєвих та заарештувала Зою з дворічним сином, як дружину і сина єврея. Кілька тижнів їх тримали в тюрмі райцентру Пологи, згодом Зою відпустили додому, а маленького Едуарда залишили в заточені. Тільки після вступу в Пологи визволителів, 16 вересня 1943, мати змогла забрати дитя.
Доля батьків Авраама, Ізраіля і Міхлі Казаневич, була трагічною: разом з іншими 130-ма євреями села Красноселівка, Новозлатопольского району, де вони проживали до 1939-го року, їх розстріляли на краю силосної ями в центрі села. Після визволення Авраам та його сестри зберегли прізвище Козакові. Всі вони жили та померли на Україні.
16 жовтня 2006 року Яд Вашем удостоїв Луку та Марфу Алєксєєвих почесним званням «Праведник народів світу».
На урочистому заході виступили заступник голови Пологівської райдержадміністрації Ірина Півень, Федорівський сільський голова Володимир Черноус.
Керівники району та території, працівники сільради, Федорівського будинку культури, мешканці с. Федорівка схилили голови в хвилині мовчання за жертвами тих кривавих років, поклали до пам’ятного знаку квіти.
Це пам’ятне місце буде нагадуванням прийдешнім поколінням про велику жертовність і велику людяність у безодні пекла…
Пам'ять про Голокост необхідна нам, щоб наші діти ніколи не були жертвами або байдужими спостерігачами проявів ворожнечі. Нинішнє покоління має продовжити естафету пам'яті, відстоювати гідність людини і докладати зусиль до недопущення геноциду і злочинів проти людяності.
Для багатьох народів Україна стала батьківщиною. Мир і злагода — це головне, що нам потрібно сьогодні. Пам'ятаючи про трагедію минулої війни, ми з надією дивимося в майбутнє і віримо в нашу державу.
Процвітай і слався, Україно мила!
Кращого життя ти, вірю, гідна,
В об’єднанні й мирі наша сила!
А вона нам зараз так потрібна!
За інформацією відділу культури і туризму
