Пологівська

районна державна адміністрація

Запорізької області

Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,

Защемів болем, плачем, і печаллю…

Рік 1941-й… 22 червня… Гіркі шляхи відступу. Згарища на місці сіл, чорні руїни там, де зовсім недавно вирувало мирне, щасливе життя. Рік 41-й - рік небаченої людської мужності та стійкості. До останнього патрону, до останнього подиху…

До сьогодні та війна, ІІ Світова війна, нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони - святиня нашої пам’яті. 

Указом Президента України від 17 листопада 2000 року встановлено День скорботи і вшанування пам’яті  жертв  війни в Україні, який щорічно відзначається 22 червня. Цього дня наш народ  вшановує  пам'ять тих, хто загинув на фронтах, у підпіллі, в тилу, та доземно вклоняється тим, хто відбудовав мирне життя в країні.

 

Друга світова війна – глобальний  військовий  конфлікт в історії планети та  причина  найбільших  трагедій  ХХ століття. У  ньому  взяло участь близько  80 % людства, загинуло  від 50 до 85 мільйонів  людей, бойові  дії вели  2/3  існуючих  на  той  момент  держав. Техніка  знищення  населення  окупованих країн була садистською і сягнула  небачених  розмірів. Гітлерівці  вкрили Європу павутинням похмурих катівень, організовували жахливі «фабрики смерті». Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як  Дахау, Освенцім,  Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен  та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах недолюдки творили злочини, яких історія людства ще не знала. Людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.   

Ми всі маємо це пам’ятати…

Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої  українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі  інтереси. За територію України  воювали  дві тоталітарні системи, які однаково не  рахувалися з ціною людського життя. 

На окупованій території нелюди знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих,  піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників,   тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам’ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно громадян та загальнонаціональні цінності.  

Україна зазнала надзвичайних втрат внаслідок війни. У цій війні загинув кожен п’ятий українець.  Під час бойових  дій та в полоні загинуло 3-4 млн. військових, підпільників і цивільних. 4-5 млн.  цивільних загинуло через окупаційний терор та голод в тилу.  До 5 млн. жителів  були евакуйовані або примусово вивезені до Росії та Німеччини, частина з  яких  не повернулася. Загалом безповоротні втрати України (українців та інших народностей) становили 8-10 млн. осіб.

За роки   війни  близько 10500  вихідців  з Пологівського району були учасниками бойових дій на різних фронтах. 6630 пологівців нагороджено бойовими орденами та медалями. За мужність і відвагу, проявлені в боротьбі проти загарбників. 2072 українці  удостоєні найвищої військової відзнаки того періоду – звання Героя, серед яких – семеро наших земляків:

Осипенко Олександр Трохимович, Навроцький Михайло Олексійович, Швачко Яків Якович, Денисенко Володимир Гурійович, Тернавський Іван Антонович, Чеберко Іван Іванович, Мережко Лука Степанович.

Друга світова війна – свідчення прояву патріотизму, великих чеснот воїнів-українців, що боролися проти нацизму. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. Навіки 22 червня 1941 року  залишиться в нашій пам'яті як День Великої Скорботи... Цього дня  всі ми схиляємо  голови у  жалобі,  вшановуючи  пам’ять  мільйонів  жертв  війни  в Україні.    Вічна і світла пам’ять героям!

Нажаль нині в нашій країні  йде неоголошена війна, гинуть мирні жителі та захисники України. Сучасні патріоти гідно продовжують традиції бойового братерства захисників, героїчно обороняючи Батьківщину на сході країни.

Шановні ветерани! Ми дякуємо вам за те, що у всі роки війни ви забували про страх, про біль, про небезпеку. Ми в пошані схиляємо голови перед вашими мужністю, героїзмом та  незламністю. Ваші славні подвиги є прикладом для молодого покоління. Бажаємо усім нам миру!

 

Ми вірим в майбутнє  твоє, Україно!-

Говорять сьогодні й дорослі, й малі.

Бо ти в нас найкраща. Бо ти в нас Єдина,

Нема більш  такої, як ти, на землі!