1. Процес декомунізації в Україні
Черговий пасквіль від кремля щодо процесу декомунізації в Україні оголосив С.Лавров, він назвав українську декомунізацію "героизацией нацистов" и преследованием ветеранов войны, что...губительно для мирного процесса" в контексте войны на Донбассе.
Звинувачуючи Україну в декомунізації «губительной» для мирного процесу, очільник МЗС РФ замовчує, що Комуністичний режим як злочинний засуджено на законодавчому рівні в низці східноєвропейських та балтійських держав; заборона використання радянської та нацистської символіки діє в Литві, Латвії, Естонії, а віднедавна - в Грузії. Закони про відкриття архівів були ухвалені після падіння комуністичних режимів у Німеччині, Чехії, Польщі, Словаччині, Угорщині та інших державах.
Водночас, в Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 2006 року «Необхідність міжнародного засудження злочинів комуністичних тоталітарних режимів» зазначено, що «Знання історії є однією з передумов запобігання подібним злочинам у майбутньому. До того ж, моральна оцінка й засудження вчинених злочинів мають велике значення для виховання молодих поколінь. […] Відтак, Асамблея суворо засуджує численні порушення прав людини, вчинені тоталітарними комуністичними режимами, висловлює жертвам цих злочинів свої співчуття, розуміння та визнає їхні страждання».
Ці слова безпосередньо стосуються саме України, яка внаслідок репресій, депортації та організованого радянським режимом геноциду втратила мільйони мешканців.
Президент України П.Порошенко (під час виступу на заходах до Дня пам’яті жертв політичних репресій 17.05 2015): «Днями зробив те, що мусив - підписав закони про декомунізацію, про визнання героїв національно-визвольної боротьби; і ще кілька законів, які осучаснюють політику національної пам’яті і звільняють її від імперських нашарувань. Держава Україна свою справу зробила, далі – робота істориків, а влада має дбати про майбутнє. Тим же, хто виступав і досі ратує проти декомунізації, раджу приїхати у Биківню, на місце кривавих злочинів комуністичного режиму…Биківнянські могили – найбільш живий свідок комуністичного терору, найнеспростовніший доказ злочину проти людства, такого ж масштабного, як ті, що вчинені в Катині, Аушвіці, Бухенвальді, Бабиному Яру, на Соловках. То хіба не настав час остаточно очистити Україну від символів режиму, який знищив мільйони безневинних людей?! Репресії, депортації, голодомори… До яких лише методів не вдавалася тоталітарна радянська машина, аби зламати дух волелюбної української нації... Масові репресії були політично і національно вмотивовані. Ще в 1933 році компартія сформувала облудні звинувачення в тому, нібито «український націоналізм» «смыкается» з імперіалістичними інтервентами». Це стало теоретичною підставою для нового кривавого терору. Під націоналізмом же розумілася синівська любов до своєї землі, синівська любов своєї мови…Безіменні поховання жертв сталінських репресій розсіяні по всій українській землі. Вінницькі, харківські, сумські, львівські могили – вони є не тільки в кожному обласному центрі, а фактично вони є у кожному населеному пункті. А у багатьох немає навіть могил, немає жодних слідів, бо вони ретельно приховувалися катами…»
В.В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті: «Я вважаю декомунізація важлива саме зараз, саме тепер, коли Україна протистоїть Росії, яка у своїй агресії опирається на радянську міфологію, адже декомунізація для нас – це ідейна ціна проти ворога. Зупинити її – по суті спроба підважити можливості нашої перемоги. Я переконаний, що декомунізація це процес, який відбувається незалежно від волі політиків і який уже почався. Починаючи з Майдану, і триває дотепер…».
2. Доля затриманих російських диверсантів ГРУ-шників
В Кремлі відхрестилися від захоплених на Донбасі у полон російських військовослужбовців. Прес-секретар президента РФ Д. Пєсков знову повторив офіційну брехливу позицію Москви, що ніяких російських військових на Донбасі немає: «Неоднократно говорилось и нами, и Министерством обороны, что никаких российских военных на Донбассе нет». Проте Міноборони РФ тепер вже вимагає в України звільнити полонених «прекратить пытки и освободить россиян». http://www.bfm.ru/news/293200
Незважаючи на заяви російської влади про відсутність військових РФ на території України, сьогодні є беззаперечні докази їхньої присутності. 16 травня біля мосту в районі н. п. Щастя були затримані двоє російських військовослужбовців Головного розвідувального управління Міністерства оборони РФ.
Начальник Генштабу України В.Муженко, коментуючи ситуацію із затриманими в Луганській області російськими спецназівцями зазначив: «Ми знаємо нумерацію військових частин, місця їх дислокації…Це капітан Є. Єрофєєв і сержант О.Александров. В ході бойового зіткнення вони отримали поранення… також були захоплені зразки бойової зброї росіян (снайперську гвинтівку 9 мм, яка пробиває бронежилет на відстані 200 м до 5 класу включно і працює безшумно). «Військовослужбовці РФ були поранені. Наші військові евакуювали їх практично на своїх плечах із зони ведення вогню приблизно на 1,5 км». Інші військовослужбовці РФ, за словами начальника Генштабу, в момент евакуації відкрили вогонь на ураження, знаючи, що там знаходяться їхні товариші по службі та намагалися знищити і українських військових. В.Муженко зазначив, що «не обійшлося без втрат з нашого боку. В ході бойового зіткнення були поранені 3 українських військових, один з яких загинув».
В.Селезньов в.о. начальника прес-служби Генштабу: «Зараз узгоджується питання про допуск до них місії ОБСЄ й представників Червоного хреста, щоб вони зрозуміли, що в нас не застосовуються катування, як заявляють у Росії, що затримані одержують відповідне лікування й перебувають у безпеці…Зараз з ними працює СБУ по розслідуванню за фактом убивства українського військового – учасника АТО». В.Селезньов також нагадав, що Україна має намір дати можливість затриманим російським військовим зв'язатися телефоном з рідними.
Водночас помічниця держсекретаря США Вікторія Нуланд заявила в Москві за підсумками переговорів з представниками МЗС Росії, що: «Сполучені Штати вітають хороше поводження з російськими військовослужбовцями, захопленими в полон в Луганській області…Щодо захоплення у Щасті російських військовослужбовців Єрофєєва і Олександрова, то ми можемо тільки схвалювати публічні заяви Українського Уряду, що про них добре дбають і Червоному Хресту дадуть до них доступ згідно з Женевською конвенцією. Це дуже важливо»-.
Посол з особливих доручень МЗС України Д.Кулеба заявив: «Сьогодні на адресу Міністерства закордонних справ Російської Федерації була направлена офіційна нота протесту, оскільки затримання цих двох військовослужбовців, Єрофєєва та Александрова, є наочним доказом всіх тих порушень міжнародного права, які відбуваються з боку Російської Федерації в контексті її агресії проти України». Дипломат також наголосив, що перебування російських військових на території України і їх участь у бойових зіткненнях із силами АТО ставить під сумнів заяви російської сторони щодо добросовісної імплементації Мінських домовленостей. «І це вже не є просто аргумент, але доконаний факт, що російські війська присутні на території України, і ми чекаємо адекватних і аргументованих пояснень РФ, як це сталося, якщо продовжують наші російські колеги наполягати, вводячи в оману міжнародну спільноту і власних громадян, що російських військ немає», - сказав Д. Кулеба.
У контрольно-пропускного пункта бывшего Тольяттинского военного училища, а сейчас военной базы 3-й бригады ГРУ, расположенной на улице Ворошилова, прошла стихийная акция протеста. Как сообщил русской службе Би-би-си местный журналист С.Петров, акция началась в 10.00 и продолжалась не более 20 минут. Около десяти человек, подойдя к контрольно-пропускному пункту военной базы, стали выкрикивать антивоенные лозунги и попытались развернуть плакаты. Участники требовали вывода российских войск из Украины. Приехавшая полиция разогнала акцию протеста, однако никто из протестующих задержан не был. Митингующие отказались назвать журналисту свои имена и фамилии. Как рассказал один из участников акции, прийти к военной базе их заставило сообщение о задержании на Украине российских спецназовцев. Правозащитники из тольяттинского антимилитаристского центра прокомментировали, что капитан Е.Ерофеев и сержант А. Александров из тольяттинской воинской части №21208 действительно участвовали в военных действиях в Украине. Эти молодые люди - жители Самары, призванные на службу в войска спецназа, базирующегося в Тольятти. «Из Тольятти с периодичностью в 1,5 месяца в Украину отправляются бригады спецназовцев. В случае таких поездок военные говорят родным, что едут в отпуск или на учения», - утверждают правозащитники. Представители военкомата Тольятти и Министерства обороны от официальных комментариев воздержались. Как рассказали журналисты различных тольяттинских СМИ, они получили от властей негласный запрет на освещение ситуации с пленением в Украине тольяттинских военных.
***
3. Марення терористів та російських агресорів про «конституційну реформу» в Україні
Очільник МЗС РФ С.Лавров вже вкотре «відзначився» своїми повчаннями. Тепер він вже переймається конституційною реформою України та вказує з яких частин повинна складатися наша країна, а саме що після проведення конституційної реформи так званні «ДНР» і «ЛНР» повинні стати частиною України. С.Лавров: «На всех уровнях, устами президента России, в других форматах говорим, что мы — за то, чтобы они (ДНР и ЛНР) стали частью Украины». http://tass.ru/politika/1979928
Всі, навіть “ЛНР” і “ДНР”, давно зрозуміли, що РФ не горить бажанням бачити невизнані республіки в своєму складі, більше того, Росія вкрай зацікавлена в тому, щоб зберегти через ці невизнані республіки контроль над зовнішньою політикою України.
В.Небоженко, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»: «Сепаратисти намагаються вступити в переговори з Києвом. Їх не цікавить суть власних пропозицій щодо зміни українського законодавства. Бойовики просто хочуть закріпитися у статусі переговорної сторони, яка може щось пропонувати Україні …самі сепаратисти, пропонуючи змінювати Конституцію, не розраховують на позитивну відповідь. Це всього лише виверт, щоб змусити Київ хоч щось читати від Донецька і Луганська, паралельно обсипаючи Україну «Градами» і вбиваючи наших солдатів та офіцерів». Політолог зазначив, що поки сепаратисти стріляють в українців, вони є злочинцями, а не переговорною стороною. «З Путіним же вони не зустрічаються. Йому вони не пропонують міняти Конституцію Росії вже цілий рік. Так чому тоді вони пропонують змінювати закони нам? Якщо Путін для них головний, то нехай і звертаються до нього, а не до тієї сторони, якій вони завдають страждань. Це нелогічно з людської точки зору. Так що їх цікавить не Конституція України, а власне бажання сісти за стіл переговорів нарівні з Києвом, який представляє цивілізовану країну з 45-мільйонним населенням. Це занадто солодка мрія Путіна», – пояснив він.
В.Таран, директор Центру політичних студій та аналітики, співзасновник громадського руху «ЧЕСНО»: «ДНР та ЛНР не існують як суб'єкти. Наразі є Донецька та Луганська області. Тому вони мають повернутися повноцінно до складу України. Держава повинна повернути собі контроль за кордоном, а адміністрація теж має бути українською. За таких умов може бути автономія в даних регіонах. До того ж, надання автономії можливе лише після проведення виборів. Крім того, щоб надати окремому регіону розширену автономію, потрібні зміни до Конституції України». За його словами, до того часу поки це не відбудеться всі заяви не більше, ніж дипломатичний популізм. «Представники ДНР та ЛНР хочуть не широкої автономії, їх мета — приєднатися до Росії. Тому це різні речі. Питання полягає в тому, що в інтерв’ю Пушилін заявив не лише про автономію, а про право на самовизначення для себе та інших регіонів України. Це надзвичайно небезпечно, тому що ми можемо отримати ситуацію, коли автономія з правом виходу областей призведе до дестабілізації в інших регіонах, а потім до від’єднання і розподілу України. Це небезпечний сценарій».
Україна та Європа говорять про децентралізацію, але вона не передбачає вихід регіонів зі складу держави, як цього хочуть представники ДНР.
Ю. Луценко, Народний депутат України, радник Президента України: «Донбас є невід'ємною частиною України. І ніякого особливого, від всієї іншої України, статусу він не повинен отримати. Крим нам відповів, що надуманий в 1991 році особливий статус, коли облрада вдруге стала Верховною Радою Криму, рано чи пізно призводить до сепаратизму і протиставлення якоїсь окремої частини країни до всієї країни». Луценко зазначив, що Донбас може отримати такі ж розширені повноваження, як і всі області країни. «Це називається децентралізація, посилення повноважень Донбасу, Харківської, Сумської, моєї рідної Рівненської, Чернігівської або будь-якої іншої області. Особливої області в Україні не повинно бути. Вони повинні мати максимум повноважень, але ніяких особливостей, преференцій. Ніхто нікого не годує - всі живемо разом, в одній державі», - наголосив він.
: