Понад третину території України, а конкретніше – 40 відсотків, займає степова зона, але тільки 4 відсотка її не розорано.
Невеликі ділянки степу майже повсюдно збереглися на кам’янистих виходах чи по крутих схилах балок через непридатність для землеробства. Частина їх потрапили до складу заказників місцевого значення, заповідних урочищ та пам’яток природи, але дальша їхня доля дуже непевна. Досить великі рівнинні степові комплекси охороняються лише на території невеликих за своєю площею природних заповідників та в біосферному заповіднику «Асканія-Нова». Невеликі території увійшли до складу національних природних та регіональних ландшафтних парків. Значні за площею степові залишки зберігаються і в розсічених балками місцевостях. В умовах людського наступу в колись степові, а тепер — агроландшафти проникає велика кількість адвентивних рослин, більшість яких — злісні бур’яни, що можуть перешкоджати поновленню степових екосистем на звільнених від ведення сільського господарства землях, природним відновлювальним процесам на десятки років. Екологічна структура решток степової екосистеми настільки підірвана, її площі такі малі, що вона вже не може здійснювати експансію на перелоги, натомість останні степові острівці атакують бур’яни.
Зникнення невід’ємних для існування степу компонентів — ратичних тварин, степових птахів та звірів-рийників — призвело до дестабілізації залишків степових екосистем. Тепер їх до певної міри стабілізують деякі фактори людської діяльності. Для відновлення степу необхідно 70—100 років. Створення природних заповідників, ставить перед собою фундаментальну мету — збереження біологічного різноманіття. Якщо ми плануємо колись цілеспрямовано перейти до відновлення на виведених із сільськогосподарського обороту землях степових комплексів, то мусимо зберегти весь генофонд степових рослин і тварин. Щоб урятувати степ, замало підтримувати невеликі степові фрагменти, адже це не дозволить нам зберегти степові екосистеми загалом.
Не можна навіть уявити собі зменшення території степових заповідників. Навпаки, площу таких територій необхідно постійно розширювати, навіть за рахунок напівприродних територій. Треба створювати малі об’єкти природно-заповідного фонду — важливу складову загальної степової екомережі. На території Пологівського району існує вісім заказників місцевого значення, загальна площа яких становить 289,0624 га.
Але самого захисту замало. Існує проблема несприйняття громадськістю необхідності збереження степових ділянок. Тоді як до відновлення і збереження лісів спільнота ставиться з розумінням, про знищення степових комплексів згадується вкрай рідко. Частково причина в тому, що в розумінні сучасного українця степ — уже не території, покриті ковилою, що вражають своєю первозданною величчю й красою, а неозорі лани зернових.
Останні три роки на території нашого району спостерігається збільшення площ ковили на деяких ділянках степу. Проте населення чи то навмисно, чи то для розваг спалюють тендітну рослину. Нагадуємо, що ковила занесена до Червоної книги України. За умисне знищення, викошування чи спалювання, ковили передбачений штраф у розмірі від 20 до 70 неоподаткованих мінімумів.
А також треба знати, що згідно зі статтею 27 Закону України «Про рослинний світ» забороняється випалювання стерні, сухої природної рослинності луків, пасовищ, ділянок зі степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього середовища. У разі порушення цього Закону на громадян накладається штраф. Його розмір згідно зі ст. 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення складає: для громадян – від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: для посадових осіб – від 50 до 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Не випалюйте суху природну рослинність, не завдавайте шкоди природі!
Підготовлено відділом економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації